Заказ экскурсий по Львову:

Я в


Авто-екскурсии Львовом
Старый герб Львова Новый герб Львова
Українська мова ''Interes’но у Львові'' Русский язык ''Interes’но во Львове'' English
Interes'но во Львове - ваш персональный гид по Львову. Экскурсии по Львову

Парк імені Івана Франка

Парки Львова

Парк імені Івана Франка або Парк Івана Франка (до 1779 року — Єзуїтський сад; 1979—1919 — Поєзуїтський сад; 1919—1945 — Парк імені Тадеуша Костюшка або Парк Тадеуша Костюшка; в народній мові — Парк Костюшка) — найстарший та один з центральних парків Львова, розташований перед головним корпусом університету ім. Івана Франка (будівля колишнього Галицького сейму).

 

Історія

Парк виник на території колишніх міських ланів, які стали власністю багатої міщанської родини Шольц-Вольфовичів. Наприкінці XVI століття Ян Шольц-Вольфович заклав невеликий сад, який пізніше перейшов в руки його зятя Антоніо Масарі, власника кам'яниці № 14 на площі Ринок. Молодий венеціанець перепланував сад на італійський манір, розбивши на тераси, і подарував його місту, щоби ним могли користуватися всі львів'яни.

Міський садівник Бауер здійснює ще одну кардинальну реконструкцію парку. Цього разу парк переплановується на взірець тогочасних англійських парків у так званому ландшафтному стилі. В 1877—1881 роках на місці «казино Гехта» споруджують будівлю Галицького сейму, у нижній частині парку влаштовують чудові партерні сади з багатими квітковими композиціями, стриженими кущами та деревами.

У 1835 році посередині парку споруджено граціозну альтану — ротонду, що збереглася досі. У нижній частині парку, там, де тепер будинок університету, було «казино Гехта». Парк ще кілька разів міняв власників, але це не рятувало його від поступового запустіння, аж поки від 1855 року ним знову не починає піклуватися місто.

Від 1614 року міська влада тимчасово передала парк у користування монахам-єзуїтам, які почали будівництво у Львові свого костелу та монастиря. Монахи побудували тут цегельню, аби забезпечити будівництво цеглою. Тут також побудували пивоварню, а частину земель здали в оренду селянам і відкрили для них корчму. Це «тимчасове» користування тривало майже 160 років, допоки з приходом австрійської влади не скасували орден єзуїтів. На картах Львова та в історичних документах тих часів зустрічається назва «Єзуїтський сад».

Цісар Йосиф ІІ, перебуваючи у Львові, подарував цей зелений масив місту. Та без належного догляду парк так здичавів, що міська влада змушена була у 1799 році продати його підприємцю Іванові Гехту. Той проводив реконструкцію парку, зокрема, перепланував його в класицистичному стилі, а також намагався зробити парк прибутковим. Тут побудували ресторан, купальний басейн, встановили альтани, всіляко заохочували відвідувачів.

У 1894-96 роках Товариство розвитку та прикрашання міста встановило навпроти будинку сейму бюсти Яна Добжанського — літератора, Яна Непомуцена Камінського — директора польського театру, Леона Сапєги — намісника Галичини, Артура Гротгера — львівського живописця, єпископа С. Гловінського — засновника фонду освіти молоді, а в алеї справа — бюст графа Й. Дунін-Борковського — поета-еллініста. На клумбі перед будинком сейму стояла чавунна ваза з барельєфами, що зображували у вільній інтерпретації роботу Бертеля Торвальдсена «Течія людського життя». У 1949 році після зняття пам'ятника А. Голуховському, що стояв при вході в парк з вул. Січових Стрільців, вазу перенесли на місце пам'ятника. Тут вона стоїть і досі.

У 1964 році перед університетом в парку встановили пам'ятник І. Франку (скульптори В. Борисенко, Д. Крвавич, Е. Мисько, В. Одрехівський. Я. Чайка, архітектор А. Шуляр).

У 2009 році була проведена реконструкція парку.



Назад в раздел
2009-2016 Права захищено - INTERES’но у ЛЬВОВІ.