Заказ экскурсий по Львову:

Я в


Авто-екскурсии Львовом
Старый герб Львова Новый герб Львова
Українська мова ''Interes’но у Львові'' Русский язык ''Interes’но во Львове'' English
Interes'но во Львове - ваш персональный гид по Львову. Экскурсии по Львову

Проспект Свободи

Площі та Проспекти Львова

Історія проспекту

Після приєднання Галичини в 1772 році до Австрійськоі імперії почали розбиратися львівські оборонні мури, які на той час перебували у жалюгідному стані. В результаті ліквідації західної лінії укріплень утворилися теперішні площі Міцкевича і святого Духа, а також парна сторона проспекту Свободи. Західна частина львівських міських укріплень складалася з Високої стіни (на якій стояли вежі різників, ковалів і слюсарів, торговців, пекарів), Нижнього Замку (з шляхетською і кутовою вежами) і Нижнього валу з артилерійськими бастіонами Фарським, Гетманьським і Міським).

У свою чергу, непарна сторона проспекту утворена з лівого берегу Полтви, який до ліквідації укріплень був болотистою місцевістю, на якій стояли де-не-де невеликі будиночки жителів передмістя і лепрозорій.

На території, де сьогодні встановлено пам'ятник Шевченкові в XVII—XVIII століттях споруджували невеликі тимчасові театри. В 1787 році в костелі Святого Хреста, спочатку розташованому на місці нинішнього Національного музею, був відкритий перший стаціонарний львівський театр.

Формування проспекту Свободи, фактично другого (після площі Ринок) історичного центру Львова почалося в 1780-і роки. До 1800 року вальні укріплення були переплановані, і сформувався бульвар (Нижні Вали) з рядами тополь і пішохідною алеєю вздовж Полтви. Вже з початку XIX століття прогулянки бульваром стали модними, на ньому з'являються кіоски.

27 січня 1836 в будівлі дирекції львівської поліції, яка знаходилася на місці сучасного «Гранд-готелю» народився австрійський письменник Леопольд фон Захер-Мазох (від його прізвища утворено поняття мазохізм). Захер-Мазох народився в службовій квартирі свого батька Леопольда Захера, який очолював у той час львівську поліцію.

З 1858 року Нижні Вали почали освітлюватися газовими ліхтарями замість масляних. В 1887-1888 інженер Вацлав Ібіанський накрив Полтву бетонними склепіннями в районі бульвару, а нові насадження дерев і квітів розробив проектувальник Стрийського парку Арнольд Рьорінґ . Уздовж непарної сторони бульвару в 1888 році були прокладені лінії кінного трамваю, а у вересні 1893 року - лінії електротрамваю.

Бульвар, що значно розширився, став місцем рандеву і «чорної біржі». Вечорами біля пам'ятника Михайлу Архангелу збиралися комерсанти, в основному євреї, чекаючи телеграм з Відня: навпроти пам'ятника в будівлі Галицької Ощадної Каси (нині Музей етнографії) розміщувався телеграф; саме це місце колишньої «чорної біржі» з кінця 1990-х львів’яни зневажливо стали називати «клюмбою», місцем зустрічей львівських "політиків-аматорів": пенсіонерів, люмпенів і маргіналів.

Разом з Марійською площею (нині площа Міцкевича) і вулицею Академічною (просп. Шевченка) Гетьманські Вали утворили єдину пішохідну, прогулянкову зону - так звані Корзо. З кінця XIX століття бульвар забудовується будівлями готелів, банків, прибуткових будинків, на ньому з'являються модні магазини.

Завершення будівництва Міського театру (нині - Оперний театр) в 1900 році стало важливим акцентом просторової композиції проспекту, перспективний вигляд на новий театр став одним з найпривабливіших у львівському урбаністичному ландшафті.

В 1901 році було влаштовано електричне освітлення бульвару. В міжвоєнний період суспільне значення проспекту підкреслювалося проведенням різноманітних масових акцій.

В 1941, під час німецької окупації, міське будівельне управління розробило план перепланування бульвару в Адольф Гітлер ринг з тріумфальною аркою в центрі і пам'ятником фюреру.

В Післявоєнний період посилилося суспільне і транспортне значення проспекту. В 1951 році було ухвалено рішення припинити трамвайний рух по проспекту. Прокладка вулиці 700-річчя Львова (нині просп. Чорновола) різко збільшила автомобільний потік.

Як і в австрійсько-польські часи люди продовжували неформально збиратися на бульварі — «чорна біржа» перетворилася на т. зв. «футбольну біржу». З перемогою львівської футбольної команди «Карпати» в фіналі Кубка СРСР 1969 пов'язані єдині масові неорганізовані демонстрації на проспекті в часи, що передували перебудові.

Ближче до площі Міцкевича на Новорічні свята встановлювали центральну міську ялинку. На Різдвяні Свята радянські органи арештовували тут українськіх школярів і студентів за участь у вертепах і співання колядок. Студентів-порушників карали виключенням з учбових закладів.

Сучасність

Сьогодні проспект Свободі - це найелегантніша і найпрестижніша вулиця Львова, перші поверхи більшості будівель зайняті банками, дорогими магазинами, кафе, ресторанами, гральними клубами і казино. В той же час в багатьох будівлях вище другого поверху як і раніше знаходяться житлові квартири.

З кінця 1980-х проспект став місцем збору стихійних політклубів, так званої «клумби» (збиралися біля клумби навпроти Музею етнографії), мітингів і демонстрацій. З 1991 року на проспекті Свободі, на площі перед Оперним театром перед пам'ятником Тарасові Шевченку, проводяться також концерти й інші святкові акції, зокрема, до святкування Дня міста активно проводилися реставрація і ремонт історичних будівель, реконструйована одна з середньовічних оборонних башт - башта цеху торговців, в якій розташований ресторан.

Посередині проспекту від Оперного театру до площі Міцкевича прокладена широка центральна алея завдовжки більше 300 метрів (нині в народі вона має назву «стометрівка»), в святкові дні заповнена львів'янами і туристами. Тут же, на алеї, збираються любителі шахів і доміно. Біля гранітних парапетів біля підніжжя пам'ятника Т.Шевченкові підлітки люблять кататися на роликах, а закохані призначають побачення.




Назад в раздел
2009-2016 Права захищено - INTERES’но у ЛЬВОВІ.