За часів середньовіччя Полтва перед сучасною площею Міцкевича розділялась на
два рукави і на невеличкому острові, який вони утворювали, з давніх часів була
поставлена каплиця Божої Матері. Острівець той називався Марійний.
Згідно з дослідженням Я. Вітвіцького, на території сучасної площі Міцкевича
у період Речі Посполитої знаходився ряд фортифікаційних споруд: башти різників,
бондарів та кушнірів, бастіони Фарський та Зміїний (він же Водяний), відтинок
Високої стіни та земляного валу.
Ці укріплення були знесені в кінці XVIII сторіччя австрійською владою, а з
початку XIX сторіччя площу почали забудовувати. Цю територію осушили, через
річку Полтву, що протікала тут, перекинули два мости у 1840 році. Таким чином
сформувалась площа ерцгерцога Фердінада, яка була названа так на честь Фердинанда
д'Есте , австрійського намісника коронного краю Галичини та Лодомерії у
1832—1846 роках. Назву Фердинанд-пляц (площа Фердинанда) територія отримала з 29
червня 1843 року.
У 1848 році, під час революції в Австрійській імперії («Весна Народів»), тут
проходили демонстрації львівських студентів. А вже у 1851році саме тут
проходила зустріч городянами австрійського імператора Франца Йосифа I, на честь
якого була встановлена арка. У 1856 була здійснена спроба проводити на площі
ярмарки.
У 1861 році на площі на кошти графині Северини Бадені встановлено мармурову
статую Діви Марії, і площа з 1871 стала називатися Марійською або Мар'яцькою.
Згодом, через будівництво у 1904 р. пам'ятника А. Міцкевичу, статую було
перенесено на нове місце — туди, де вона стоїть зараз. У звязку з цією
подією у львівській пам'яті виникла гірка фраза: «Посунься, Матір Божа, бо
Міцкевич іде!». Статуя Діви Марії простояла тут до 1950 року, коли з
фонтану зняли статую, копію якої повернули на місце у 1997 році — див.
нижче.
У 1904 році в центрі площі був встановлений пам'ятник Адаму Міцкевичу роботи
А. Попеля. Завдяки пам'ятнику Міцкевичу площа і отримала свою сучасну назву.
Архітектурний комплекс площі складають 11 будинків, кожен з котрих має свою історію.
Власне Каслеру було доручено у 1911 спроектувати і збудувати на площі
Міцкевича № 8 будинок, який вражав тоді своєю монументальністю і
викликав
чимало суперечок. Після розібрання навесні 1912 року старого будинку
князя К.
Понінського з славнозвісною кав'ярнею «Монополь», влітку цього ж року
почались
будівельні роботи, які Ф. Каслер вів разом з архітектором Юліаном
Цибульським.
У лютому 1913 року міська рада затвердила плани фасаду. На чотири роки
війни
будівництво було заморожено, і лише в серпні 1918 року Шпрехер поновив
клопотання про дозвіл. У голосуванні міської ради, що проходило досить
бурхливо, перемогла позитивна пропозиція львівського архітектора Вінцентa Равського. Шпрехеру
дозволили завершити будівництво за умови часткової зміни даху будівлі,
висота
фасаду була обмежена 24 метрами. У 1921 році будинок був нарешті
закінчений.
Він налічував шість поверхів і завершувався великим мансардним дахом з
башточками. У стилістиці споруди переважають академічні варіації:
півколони та пілястри
різних габаритів, декоративні проміжні карнизи і сандрики. Водночас
типовими
для модерністських творів Каслера є параболічні обриси долішніх та
верхніх
вікон і асиметричний вигин верхнього карнізу. Відгомін сецесії відчутний
у рельєфах
на пілонах порталу — примхливих драконах і ящірках, виконаних вірогідно
скульптором Зигмунтом Курчинським у 1913—1914 рр.
Внутрішнє розпланування будинку досить складне і заплутане через його
підковоподібну в плані форму. Будівля має два входи з площі Міцкевича.
Це
перший львівський будинок, обладнаний двома швидкісними електричними
ліфтами.
На початку 1922 в будинок здавався в оренду різним установам. Переважну
більшість приміщень зайняли контори французького нафтового концерну
(пол. «Malopolska») ,
а на нижньому
поверсі знаходились крамниці і аптека Стенцеля, цікавий інтер'єр якої (у
стилі бідермаєр)
зберігся до нині. У 1930-х роках і до початку війни у будинку
розташувалась французька
акціонерна нафтова компанія «Піонер» — лідер тогочасної галицької
нафтової
індустрії. Сьогодні будинок належить підприємству «Західукргеологія». На
першому поверсі розміщуються гомеопатична аптека і книжкові магазини.
Другий
поверх з 2005 року орендує львівська філія ВАТ «Мегабанк».
У 1980-х, під час зародження польського руху «Солідарність», на площі Міцкевича біля пам'ятнику поету пройшла антирадянська демонстрація поляків-студентів львівських вузів.
Площа Міцкевича. Справа - будівля "Укрсоцбанку". На фоні Латинської катедри – огорожа навколо згорілого будинку.
У 1991 році пожежа знищила будинок № 10, стався обвал будинку № 9. В 1996 році «Укрсоцбанк», власником якого є зять Л. Кучми Віктор Пінчук придбав у Львівської міської ради ділянку будинку № 10 за 25 000 доларів США та спорудив будівлю львівської філії Укрсоцбанку (львів'яни охрестили її як «унітаз»), що різко погіршило зовнішній вигляд площі Міцкевича.
У 1997 році була проведена реконструкція скульптури Божої Матері і вона встановлена в середині фонтану, збудованого у 1904 році. Мармуровий оригінал скульптури роботи І. Гауптмана (1859) зберігається у церкві Святого Андрія, колишньому костьолі монастиря бернардинців. Колодязь з фонтаном знаходився на початку бульвару. Круглий у плані басейн складено з карпатського пісковику, фонтан прикрашено масками дельфінів.
У березні 2007 року через масові звернення громадських організацій та
мешканців Львова із проханням відновити історичну назву площі Львівська
міська
рада ухвалила відповідне рішення. Проте, щоб не створювати проблем зі
зміною
адрес, нова площа існує без конкретних адрес і будинків. Її обмежили
трамвайною
колією на вулиці Дорошенка, площею Міцкевича та проїжджими частинами з
обох
сторін проспекту Свободи.