Заказ экскурсий по Львову:

Я в


Авто-екскурсии Львовом
Старый герб Львова Новый герб Львова
Українська мова ''Interes’но у Львові'' Русский язык ''Interes’но во Львове'' English
Interes'но во Львове - ваш персональный гид по Львову. Экскурсии по Львову

Архікафедральна базиліка Успіння Пресвятої Діви Марії

Храми Львова

Архікафедральна базиліка Успіння Пресвятої Діви Марії— головний храм Львівської архідієцезії Римо-Католицької Церкви на Кафедральній площі у Львові, Україна. Пам'ятка сакральної архітектури XIV- XVIII століття.

Собор збудований з кам'яних блоків міоценового літотамнієвого вапняку і вапнистого пісковику, які добувались в каменоломнях в околицях тодішнього Львова. Будівля собору трьохнефна, зального типу, з витягнутою граненою апсидою. Довжина будівлі 67 м, ширина — 23 м. Основний простір майже кубічний, але навколо собору прибудовано багато каплиць і капличок, через що загальний об'єм будівлі має складну конфігурацію. Готичну складову підкреслює високий шип даху. Дзвіниця на головному фасаді має барокове завершення і розташована асиметрично, бо другу дзвіницю недобудували. В інтер'єрі високі сніпчасті колони підтримують стрільчаті арки і склепіння з готичними нервюрами. Стіни і склепіння вкриті численними фресками.

На сьогодні латинська кафедра — пам'ятка архітектури національного значення, охоронний номер — 316/0.

Будівництво собору (XIV—XV ст.)

Будівництво собору розпочалося 1361 (за іншими даними — 1370 році) на кошти короля Казимира Великого. На місці собору попередньо також був храм. Одні дослідники стверджують, серед них А. Стройни, що то був дерев'яний костел Найсвятішої Трійці 1344 році, що згорів у 1350 році під час нападу литовців на місто. Дослідники І. Ходиницький та І. Шараневич стверджують, що за княжих часів тут стояла одна з околичних церков східного обряду — Успіння, котру Казимир Великий розпорядився знести. Проте, не підлягає сумніву те, що храм починали будувати як костел Найсвятішої Трійці.

Автором проекту та першим будівельником є Петро Штехер (трапляються помилкові написання прізвища як Штрехер та Стрехер). Проект Петра Штехера втілювали Микола Гансечке (Ґонзаґе) та Ганс Блюхер. Однак найбільше до сучасного внутрішнього оздоблення доклався Петро Полейовський у XVIII столітті.

Таке велике будівництво, як звично у ті часи, йшло невеликими темпами — за перші вісім років завершили лише фундаменти. За первісним проектом у собору повинно було бути дві вежі — одну завершили наприкінці XIV ст., інша так і залишилася незакінченою через брак коштів. У 70-х роках XIV століття була змінена назва храму — він став собором Успіння Богородиці.

У 1404 році вроцлавський архітектор Микола Ґансечке (Ґонзаґе) закінчив вівтарну частину храму, а наступного, 1405 році, храм було освячено перемишлянським єпископом Мацієм Яніною. Статус кафедри храм отримав у 1412 році Проте, ще й пізніше велися доопрацювання та добудовування — у 1479—1481 роках собор добудовували Йоахім Ґром та Амвросій Рабиш з Вроцлава (у 1482 році встановлено перший — готичний — вівтар храму), а у 1493 році Ганц Блюхер добудовував хори зі склепіннями.

Оформлення та перебудови XVI—XVIII ст.

У 1510 році у кафедрі встановили перший орган. У 1527 році під час великої львівської пожежі згоріло практично усе готичне місто. Постраждала також і кафедра — особливо західна її сторона та вежа. Відбудовою храму зайнялися вже ренесансні архітектори, що вплинуло на майбутній вигляд споруди — зокрема, у 1566 році за ініціативи архієпископа Станіслава Сломовського встановлюють новий вівтар. Простояв він недовго — у 1616 р. у храмі вже інший, пізньоренесансний вівтар роботи Лукаша Калінського.

У 1629 р. у кафедрі перший раз відправили Богослужіння єпископи-уніати, між ними і Мелетій Смотрицький — автор граматики слов'янської мови і митрополит Руський. За свідченнями міщан, той факт, що владики відправили Службу Божу в костелі, дуже засмутило вірменську та руську громади міста, котрі були здебільшого православни

1 квітня 1656 року у храмі перед образом Найласкавішої Матері Божої (авторства Йозефа Шольц-Вольфовича) складав обітниці за оборону Польщі король Ян Казимир. Ця подія увійшла до польської історії як «Львівські шлюби Яна Казимира» — монарх просив у Матері Божої допомоги у боротьбі проти нападів шведів на Польщу, обіцяючи натомість полегшення життя простому люду.

У 1760-78 рр. собор у стилі пізнього бароко та рококо перебудував тодішній архієпископ Ієронім Сєраковський — до цього храм перебував у поганому стані, проте попередні майже 50 років далі розмов та закликів справа не йшла. Тоді ж і вежа отримала барокове завершення, котре виконав коваль Ян Нєджвєцкі, а її висота стала 64,3 м (34 віденські сажні). Також у 1765-71 рр. встановлюють новий рококовий вівтар П. Полейовського, котрий ми бачимо і зараз. На жаль, під час реставрації багато давніх готичних та ренесансних вівтарів та інших пам'яток було знищено чи замінено бароковими. Фактично, до нашого часу у первісному вигляді дійшла основна частина конструкції — особливо добре це демонструє екстер'єр вівтарної частини храму (з боку вулиці Галицької та площі Ринок).



Вигляд кафедри від площі Ринок

У 1776 р. було встановлено сучасний головний вівтар, виконаний у бароковому стилі. Він прикрашений мармуровими колонами та статуями роботи Мацєя Полєйовського, що зображають святих Августина, Григорія Амвроського та Ієроніма. У вівтарі також знаходиться копія невеликого, прославленого чудами, образу Найласкавішої Матері Божої (оригінал 1946 р. було вивезено до Польщі і зараз він перебуває у краківському Вавелі). Ліворуч від вівтаря знаходиться неоготична, «королівська», ложа.

На стіні кафедри з боку вулиці Галицької повішано гарматні ядра з облог Львова 1672 року турків із Петром Дорошенком та 1919 року Українською Галицькою Армією. Під ядрами для пояснення зроблено написи латиною — Ex obsidione turcica та Ex obsidione ruthenorum для турецької та української облоги відповідно. З боку тієї ж вулиці Галицької можна побачити портрет Яна Домагалича, фундатора однієї з каплиць, що не збереглися, надгробну плиту з каплиці Шольц-Вольфовичів та фреску Богородиці з Христом. Фреска є копією з ікони 1598 р. міщанина Юзефа Шольц-Вольфовича на спомин про улюблену онуку (про це див. нижче). У другій половині 2000-х років фреску реставрували.

Новітня історія (XIX—XXI ст.)



Меморіальна таблиця з нагоди візиту Папи Римського

Упродовж цілого XIX століття велися реставраційні роботи. У 1844 р. хрест, що увінчує вежу, вкрили позолотою. Також у храмі було встановлено ряд надгробків, а собор прикрасили картини А. Рейхана та Ю. Хойніцького. У 1839 р. у кафедрі встановлюють чудовий орган. Ліворуч від вівтаря знаходиться ще один, малий, орган. Неймовірне враження справляють вітражі храму, виготовлені за ескізами Ю. Меґоффера та Я. Матейка, а особливо — вітраж на хорах, виконаний за проектом Т. Аксентовича. Праворуч від головного вівтаря можна побачити ампірний пам'ятник К. Яблоновській 1806 р. скульптора Гартмана Вітвера.

У 1917 р. на кафедрі встановили меморіальну таблицю Тадею Костюшкові з нагоди сотих роковин смерті. За советских часів храм був одним із небагатьох, що можна було відвідувати, тому сюди на літургії приходили не тільки римо-католики, а й віруючі інших конфесій. Вважається, що за збереження кафедрою свого первісного призначення, а не перетворення її совєцькою владою на склад, спортивний зал тощо (така доля спіткала багато львівських храмів) потрібно завдячувати о. Рафалу (Владиславу) Кєрніцькому — в'язню ГУЛАГу та настоятеля кафедри у цей нелегкий час.

25 червня 2001 року храм відвідав Папа Римський Іван Павло II. У 2003 р. з нагоди цієї події на західній стіні храму з'явилася меморіальна таблиця українською, польською та латинською мовами. З нагоди цього візиту у 1999—2000 рр. інтер'єр кафедри було ґрунтовно реставровано українськими та польськими консерваторами пам'яток. Також було проведено відновлення пребітеріуму, великого вівтаря, захристія та каплиці св. Йосифа.

Від 22 листопада 2008 року митрополитом Львівським є Мечислав Мокшицький, що змінив на цій посаді попереднього митрополита кардинала Мар'яна Яворського.

Цвинтар та каплиці



Одна зі статуй, що колись стояла на цвинтарі

При кафедрі від самого її початку знаходився цвинтар. Правдоподібно, що він виник приблизно 1405 року, коли було освячено саму кафедру, позаяк у непосвячену землю не ховали. Цвинтар займав території майже всієї сучасної площі Кафедральної та був обведений стіною.

Навпроти теперішньої захристії (з боку площі Ринок) була брама для проїзду возів, звана «Королівською». Пішо заходили кількома східцями. Рівень тодішнього цвинтаря був значно нижчим за сучасний — про його рівень у 70-х рр. XVIII ст. можна судити, заглянувши через ґрати, якими обнесене заглиблення коло кафедри.

Також хвіртки були з боку сучасної площі Івана Підкови та навпроти головного входу. Біля останньої також стояли ятки різників, в яких деколи навіть забивали худобу. Ятки 1800 р. було розібрано й перенесено за Краківську браму.

Стіни цвинтаря знесли при реставрації 1776 року. Тоді ж перенесено під сам храм скульптурний комплекс «Христос на смертному ложі» (також відома як капличка «Гріб Господній»), що стояв у одній із брам. У 1783 р. імператор Йосип II видав розпорядження про знесення у Львові церковних кладовищ та заснування чотирьох цвинтарів за межею міста. З шести каплиць, що стояли осібно, збереглася лишень каплиця Боїмів. Також збереглися статуї святих, котрі після знесення кладовища, було поставлено навколо собору.

З прибудованих чи вбудованих збереглося вісім каплиць чи крипт. Їх перелік (за І. Крип'якевичем): Милосердного Христа; Ченстоховської Богородиці; Христа на хресті; Св. Йосифа, родини Замойських; Св. Казимира, родини Бучацьких; Св. Сакраменту; Богородиці; Кампіанів, значного львівського міщанського роду. Ренесансна каплиця Кампіанів знаходиться біля «Гробу Господнього» — особливо помітна стіна з боку трамвайної колії з трьома тематичними барельєфами («Покладення до гробу», «воскресіння Христа», «Христос-городник»). Кілька разів каплицю перебудовували, особливо у 1619—1620 та у 1660-х роках. Скульптури апостолів Петра і Павла виконав Генрик Хорст, а постаті євангелістів створив Ян Пфістер.

Легенди та цікаві факти

  • Від 1472 р. усі, хто допомагав у будові кафедри, були звільнені від постів з волі Папи Римського Сикста ІV .
  • Король Польщі Ян Казимир — рекордсмен серед усіх монархів, що коли-небудь відвідували кафедру. Ян Казимир під час семи візитів до Львова жодного разу не оминув цього храму.
  • У 1772р. мешканці міста на знак протесту проти окупації Львова австрійцями замурували парадний вхід в собор. Стрільчасті арки, закладені червоною цеглою, видно і зараз. З того часу і донині у храм можна потрапити тільки бічними входами.
  • На західній стіні храму у 1910 р. було встановлено меморіальну дошку на честь 500-річчя Ґрюнвальдської битви у якій зазнав поразки від польсько-русино-литовських військ Тевтонський орден. Під час нацистської окупації міста дошку було знищено. Зараз на цьому місці — таблиця Івану Павлу II.


Фреска образу Найласкавішої Матері Божої

  • У самому соборі поховано багатьох воїнів, що загинули на полі бою. Сюди з війни проти молдавського господаря Богдана (1450 р.) привезли тіла руського воєводи Пйотра Одровонжа, Міколая Порави, Міхала Бучацького і командирів львівських добровольців Януша і Адама Замхів. Там же були поховані загиблі 1506 р. у битві з татарами Щенсни і Гжегож Струсі, загиблі у битві під Сокалем 2 серпня 1519 р. сини найзнаменитіших шляхетських фамілій: Гербурти, Боратинські, Фредри. Тіла полеглих шляхтичів складали у труни, оббиті і покриті яскраво-червоним оксамитом «на знак пролитої крові».
  • На східній стіні храму з боку вулиці Галицької є зображення ікони з написом. Цей напис розповідає нам про трагічну і зворушливу історію, яка сталася у Львові більше, ніж чотири століття тому. 1598 року померла від невиліковної хвороби 9-річна Катруся, донька міщанина Войцеха Домагалича. Дідусь дівчинки, відомий львівський геометр, Юзеф Вольфович, вбитий горем, намалював і встановив на стіні костелу образ Найласкавішої Матері Божої. Цей образ є копією оригіналу.


Назад в раздел
2009-2016 Права захищено - INTERES’но у ЛЬВОВІ.