Заказ экскурсий по Львову:

Я в


Авто-екскурсии Львовом
Старый герб Львова Новый герб Львова
Українська мова ''Interes’но у Львові'' Русский язык ''Interes’но во Львове'' English
Interes'но во Львове - ваш персональный гид по Львову. Экскурсии по Львову

Львівський муніципальний театр

Театри Львова

Львівський муніципальний театр (застарілі назви: Театр Західного оперативного командування, Драматичний театр Прикарпатського військового округу, Російський драматич­ний театр Радянської армії, Всеукраїнський театр Червоної Армії) — міський театр у місті Львові.

Загальні дані

Театр розташований в розкішній історичній будівлі (станом на кін. 2000-х рр. у аварійному стані) за адресою: вул. Городоцька, буд. 36, м. Львів (Україна). Директор театру — Сергій Сеник, художній керівник — Людмила Колосович.

З історії театру

Театр, що нині знаний як Львівський муніципальний театр, був заснований 1931 року в Києві як Всеукраїнський театр Червоної Армії. Завданням колективу було сприяти своєю творчою роботою всебічному культурному та політичному розвитку командирів, політпрацівників та солдат, привертати увагу цивільного глядача до важливих проблем оборони, сприяти розвитку художньої самодіяльності у військових частинах. Від перших же днів колектив артистів пов'язав творчу роботу з драматургією військової тематики.

Залежно від прейменування округу театр уже на перших порах мав різні назви — Всеукраїнський Театр Червоної Армії (ВТЧА), Театр Українського Військового округу (УВО), Театр Київського особливого військового округу (КОВО).

В репертуарі перших років: «Інтервенція» Л. Славіна, «Аристократи» М. Погодіна, «Далеке» О. Афіногенова, «Неспокійна старість» Л. Рахманова, «Плацдарм» М. Ірчана, «Десант» В. Суходольського, «Гамлет» В. Шекспіра, «Сірано де Бержерак» Е. Ростана.

У період Великої Вітчизняної війни театр у повному складі став фронтовим. Яскраві вистави пропагандистського призначення закликали до перемоги над ворогом. Так, у 1941—44 роки колектив був почергово Театром Північно-Західного, Сталінградського, Забайкальського фронтів.

Героїчну тематику розкривали наступні постановки театру воєнного часу: «Пархоменко» Вс. Іванова, «Фронт» О. Корнійчука, «Початок битви» Л. Первомайського, «Російські люди» К. Симонова, «Навала» Л. Леонова, «Сталінградці» Ю. Чепуріна.

У повоєнний період деякий час (1944—53) театр дислокувався в Одесі як Театр Одеського військового округу (ОдВО, або Російський драматич­ний театр Радянської армії). Але напередодні загальнодержавних святкувань 300-річчя Переяславської Ради 1953 року за рішенням уряду УРСР був переміщений у повному складі до Львова, а звідти до Одеси виїхав Театр музичної ко­медії, зараз відомий як Одеський академічний театр музичної комедії імені М. Водяного.

У січні 1954 року армійський колектив уперше виступив у Львові як Драматичний театр Прикарпатського військового округу, відтак ставши першим стаціонарним військовим театром у Західній Україні.

У репертуарі 1950—1970-х років — «Останні» і «Васса Желєзнова» М. Горького, «Людина з рушницею» М. Погодіна, «Барабанщиця» і «Марія» А. Салинького, «Замах на Прометея» Д. Усланова, «Більшовики» М. Шатрова, «Океан» О. Штейна, «Василь Тьоркін» за Твардовським, «А зорі тут тихі...» Б. Васильєва, «Спадщина» А. Софронова, «Лейтенанти», «Майор як майор», «Небо — земля» А. Пінчука, «Безцінний дар» Є. Габриловича і С. Розена, «Світая святих» Й. Друце, «Генерал Ватутін» Л. Дмитренка, «Прага залишається моєю» Ю. Буряківського (Державна премія СРСР, 1952), «Вдови», «Суд матері» І. Рачади.

В різний час у театрі працювали: актори — Л. Бугова, О. Гай, Д. Голубинський, В. Дальський, Г. Полежаєв, І. Інсарова, Ю. Лавров, Г. Ніколаєва, Д. Франько, Б. Чинкін; режисери — Ю. Лішанський, О. Максимов, В. Лизогуб, Б. Норд, В. Федоров; художники — В. Борисовець, М. Уманський та інші.

Станом на початок 1980-х років у трупі театру: народний артист СРСР А. Аркадьєв, народні артисти УРСР В. Щербаков, З. Дегтярьова, Л. Калачевська, заслужений діяч мистецтв УРСР А. Ротенштейн (від 1967 року — головний режисер), заслужені артисти УРСР К. Байбакова, Р. Воробйова, І. Кравчик, Г. Кирик, Ж. Тугай, М. Лук'яненко, І. Макогон, Ю. Сатаров, заслужені артисти РСФСР Б. Молчанов, заслужений артист Комі АРСР Г. Щербаков.

Вже за незалежної України тривалий час театр працював як Театр Західного оперативного командування. Однак 1990-ті стали справжнім випробовуванням для татрального колективу. Починаючи від 1993 року, попри звернення до Міноборони головного режисера театру народного артиста України Віктора Щербакова про розширення штату, кількість акторів рік у рік зменшували; крім того скоротили посади машиніста сцени, гримерів, костюмерів, забрали й транспорт, чим унеможливили гастрольну діяльність. У 1996 році фінансування театру Прикарпатського військового округу взагалі припинили.

Нарешті всередині 2000-х років цілісний майновий комплекс театру перейшов під управління МКТ, а на балансі міста — від 1 січня 2008 року, відтак театр дістав свою сучасну назву Львівський муніципальний театр. Театр декілька років перебував у невизначеному стані через намагання третіх осіб заполучити історичну будівлю в центрі Львова, в якій міститься заклад.

Театральний сезон 2008/2009 став перехідним. У 2-й половині 2008 року новим художнім керівником Львівського муніципального театру став Олексій Кравчук, з яким пов'язувались надії на відродження творчого колективу. І справді, театр почав активно працювати над оновленням репертуару — напр., 24 січня 2009 року відбулася прем'єра вистави за п'єсою сучасного драматурга Павла Ар'є «Кольори» (постановка О. Кравчука, в головній ролі прима Ж. Тугай).

Уже навесні 2009 року на посаду художнього керівника Львівського муніципального театру було призначено Людмилу Колосович, крім того заклад переживав судову тяганину з приводу суперечки щодо директорства установою.

У чинному репертуарі — «Дорога до Вифлеєму» та «Москаль-чарівник».

Назад в раздел
2009-2016 Права захищено - INTERES’но у ЛЬВОВІ.